Річка Грунь-Ташань: скромні розміри та рибальські перспективи
Слово «річечка», можливо, звучить дещо зневажливо, але насправді це лише визнання скромних розмірів і глибини водойми, про риболовлю на якій я хочу розповісти. Справа була у травні цього року. Якось видалося кілька годин вільного часу, які ми з друзями вирішили присвятити лову щуки на річці Грунь-Ташань, що на Полтавщині. Довжина річечки лише 91 км, з яких левова частка є відвертим болотом, де важко воду розгледіти, а не те, щоб рибу спіймати. Але наша ділянка цілком придатна для повноцінного спінінгування. Беремо із собою по вудочці, воблери, джиг і фотоапарат…
На невеликих водоймах щука буває дуже примхливою
Я давно помітив: чим менша водойма, тим більш вона індивідуальна і примхлива. Тут дуже часто трапляються дні, коли хижак повністю закриває рот, не реагуючи ні на які наші дії. Трапляються, звичайно, й періоди масового пожвавлення у підводному царстві, коли клювання просто на диво. Найчастіше головним об’єктом лову спінінгіста на невеликих водоймах виступає щука. На неї ми орієнтувалися й сьогодні. Щучі особини на Грунь-Ташані, здебільшого, дрібні, рідко перевищують кілограмову позначку. Однак, часом в улові проскакують хижачки на 1,5–3 кг, а цієї зими на жерлицю було спіймано «крокодила» вагою 9 кг.
Мілкі ділянки річки часто виявляються продуктивнішими за глибокі ями
Вибрана для риболовлі ділянка має ширину 15–20 м і глибину 1–2 м. Втім, через кожні 500 метрів трапляються приямки, де глибина 3–4 м. Зрозуміло, що тут, за всіма ознаками, має збиратися риба, але частенько у теплий час якраз приямки і пустують, а ось мілкіші ділянки річки приносять результат. Подивимося, як воно буде цього разу…
Заростання річки ще не стало перешкодою для риболовлі джигом
Річка, як і належить водоймі такого типу, пристойно заросла, але це, думаю, ще квіточки, порівняно з тим, що буде тут за місяць. Поки ж досить комфортно і твічити, і джигувати. На перший погляд, тут найбільш доречні воблери (мілко, водойма заросла), але досвід показує, що іноді це просто ілюзія, і все найцікавіше відбувається, коли застосовуєш джиг або мікроджиг. Востаннє я тут рибалив два роки тому, наскільки пам’ятаю, безуспішно. Тож не особливо намагався сьогодні воскресити в пам’яті ту риболовлю, щоб стереотипи мислення не заважали.
Перші клювання щуки відбувалися посеред річки
Нас троє. Саша джигує, Сергій твічить. Я збирався теж поганяти мінохи, але чомусь причепив на застібку Fish Tail 2,8 дюйма, а потім до воблерів так і не повертався. План дій був простий: йдемо вздовж річки, обловлюючи всі точки, що сподобалися, до яких є більш-менш зручний підхід із берега. Річка зовсім скромна, навіть мініатюрна, але часом виникають думки про човен — адже місцями стіна очерету досить протяжна, і з суші тут ніяк не порибалиш. Перше клювання у мене трапилося на руслі, посередині прямої відкритої ділянки річки. Я навіть відчув, як риба кілька секунд цілком пристойно тріпотіла на гачку, але зійшла. Fish Tail у коричневому кольорі на «вухастику» 5 гр. когось під водою зацікавив…
Хвилини за три в подібному місці посеред річки трапилося ще одне жадібне клювання, але теж повз. Щоб дати більше свободи силіконовому слагу, я поставив короткий гачок. А ще вів приманку досить енергійно, адже 5 гр. (бічний вітер, не хотілося дрібнити) одразу ж норовили піти на дно, зарившись глибоко у водорості. Це могло бути причиною поганої реалізації, але таким способом на цю снасть я спіймав минулого немало щук, тому вірив, що вона працює, а причина в чомусь іншому.
Товариші швидко підтвердили ефективність джига
Нарешті, перший щуреня в моєму активі — він зовсім дрібний, клюнув біля самого берега, на відміну від своїх родичів, які атакували до цього приманку на руслі. Поки я скептично коментував скромний розмір тутешніх трофеїв, товариші теж дістали по щупаку, один з яких потягнув на 500 гр., другий трохи менше. Йдемо далі…
Джиг виявився набагато ефективнішим за твічинг
Перед нами ділянка між двома ямами. Тут долина. Маса очерету, трава вже піднялася і біля берега, і на руслі. Щука тут цілком може мешкати, але як до неї підібратися? До цього моменту ми вже всі перейшли на джиг, хоча, відсутність клювань на воблери протягом пів години (та й то лише в одного з нас) — це ще не привід відмовлятися від твічингу. Але кожен із нас полінувався перевірити тему мінноу до кінця, і на цьому вона була безславно закрита. Джигуємо…
Озираюся і бачу, як Сергій зі зігнутим спінінгом і скрипучим фрикціоном щось виважує. Щучка явно більша за попередніх, та й клюнула біля стінки торішнього очерету — її зовсім непросто через ці нетрі доставити до берега. Вона бадьоро борсається на легкій снасті у сухих стеблах очерету, щомиті загрожуючи обривом. І все-таки, відшукавши доріжку вільного від очерету простору, Сергій рибу переміг. У ній грамів вісімсот. Не рекорд, але поки найкраще з того, що трапилося. Спокусилася щука на маленький (близько двох дюймів) твістер зелено-жовтого кольору, що за фірма його виробила, ми так і не змогли зрозуміти, головне — спрацював.
Більшість клювань траплялася посередині річки, а не біля берега
Незабаром спіймали й ми із Сашком. У друга спрацював Relax Kopyto у кольорі «крабова паличка», у мене все той самий коричневий Fish Tail. Всупереч очікуванням, майже всі клювання відбувалися посередині річки, хоча береги виглядали більш перспективно і мали б стати надійним укриттям та місцем засідки для тутешньої щуки.
Сашко, твердо повіривши у свою «крабову паличку», більше цей віброхвіст із гачка не знімав. І варто зазначити, що старий добрий віброхвіст Relax Kopyto продовжував ловити всю риболовлю. Він непогано планував у півтораметровій товщі Грунь-Ташанських вод навіть на джизі 8–10 гр. Дивлячись на це, я й собі поставив віброхвіст Fishunter №5 (жовтий із червоною спиною), порибалив ним пів години, але крім двох невиразних тичків, нічого не заробив. Хвилин двадцять я приділив іншому своєму фавориту — Sawamura One Up Shad 2″, але й той чогось видатного не показав. Обидва віброхвости я оснащував двійником для кращої реалізації, але це виявилося неправильним рішенням, оскільки монтаж постійно норовив начепити на себе водорості. Загалом, від двійників і від віброхвостів я незабаром відмовився.
Проблеми з реалізацією клювань не завадили успіху
Коли я поставив Fish Tail, клювання знову з’явилися, але цю серію я назвав би «чорною» — жодна з чотирьох жадібних атак спійманням риби не увінчалася. Друзі радять перевірити гачок. Начебто, все з ним нормально. Про всяк випадок замінив після другого нереалізованого клювання і гачок, і силіконку, але це щастя не додало. Тим часом друзі спіймали ще по невеликій щучці.
Ділянка під ЛЕП традиційно приваблює хижака
Хотів би відзначити один момент, що стосується перспективності лову та концентрації хижака під проводами та іншими подібними спорудами, де є сильне електромагнітне поле. З одного боку, нонсенс, що риба охоче тримається таких місць, а з іншого — практика багатьох рибалок підтверджує цей факт. Що стосується Грунь-Ташані, то статистика свідчила, що саме ділянка під ЛЕП є однією з найперспективніших в окрузі, і тут рідко хто залишається без улову. Причому, місце це за всіма показниками абсолютно невиразне, тому наявність тут риби всі пов’язують саме з впливом поля, яке виникає при передачі струму під високою напругою по проводах, що підвішені над річкою.
Сьогодні, до речі, під проводами (ділянка близько 50 метрів) на трьох ми спіймали лише одну щучку і ще заробили 2–3 клювання, але й це можна було зарахувати як активне клювання, оскільки за останні пів години щука помітно втратила апетит і клювала відверто погано. Після «проводів» ми ще пів години не могли спіймати рибу, пройшовши метрів триста вздовж річки.
Зміна погоди спровокувала активне вечірнє клювання
Сашко наше безкльов’я пов’язував із тим, що ми просто обловлювали місця з низькою концентрацією щуки. Можливо. Мені ж здавалося, що просто у щуки настала пауза в активності, адже ці місця мало чим відрізнялися від тих, де сьогодні ловилося, а різниця в кількості клювань була суттєва. Хто з нас був правий, так і не вдалося з’ясувати, оскільки зовсім скоро щука знову почала клювати досить азартно, і ми просто забули про експерименти.
Насувалися чорні хмари, кілька разів навіть вгадувався розряд блискавки вдалині. Явно збирався дощ. Під водою річкові мешканці на зміну погоди завжди реагують. Ймовірно, наближення негоди і спровокувало клювання щуки. Атаки, виважування, спіймання — все це відбувалося з періодичністю приблизно раз на п’ять хвилин, що для малорибної і, без сумніву, змученої браконьєрами, річечки було досить-таки непогано. У цей короткий проміжок я навіть встановив невеликий рекорд сьогоднішнього дня — з чотирьох клювань спіймав чотири щуки. І це при тому, що ще годину тому на все той же Fish Tail на 5-грамовій голівці у мене сталося чотири поспіль нереалізовані клювання. Ну, просто мінливості рибальської долі якісь!
Риболовля вдалася, хоч і без трофейних екземплярів
Товариші також у цей благодатний період не нудьгували. Наскільки я бачив, клювань у них було менше, зате особини траплялися, загалом, більші. Чи це випадковість, чи віброхвости справді якось відсівали дріб’язок, але статистика була така. За ці 3–4 години ми на трьох спіймали під два десятки щучок (практично всіх відпустили). Всього клювань було десь удвічі більше. З трофеями не склалося — жодна зі спійманих хижачок навіть на кіло не потягнула. І все ж риболовля вдалася, шкодувати не доводиться. Нехай наступного разу буде не гірше.
Найкраще щука клювала на руслі, а не біля прибережних заростей
Щодо найбільш уловистого на щуку місця, то зазначу таке. Просуваючись планомірно вздовж річки, ми обловлювали і приямки, і прямі прогони, і зарослі очеретом ділянки. Найменше клювань було на ямах (глибина 3–4 метри), і навіть поблизу них хижак себе не проявляв. Також нічим особливим не запам’яталася зона вздовж стінки очерету, хоча місце виглядало найперспективнішим з усього, що траплялося на шляху. Найкраще працювала середина руслової канави, де глибина була 1,5–2 м, а дно в багатьох місцях встигло вкритися водоростями. До речі, найбільш вдалими стали ділянки з рідкісним лататтям на дні або іншими водоростями, які не заважали джигувати, але при цьому слугували чудовим місцем для щучих засідок. Зрозумівши це, під кінець риболовлі я вже не витрачав час на облов прибережної води і навіть місць поблизу очерету, концентруючи свою увагу виключно на руслі та його крайках.
Долов щуки на зміну приманки виявився ефективним прийомом
Сьогодні досить часто щука повторювала свої атаки. На одній із точок у мене взагалі трапилося поспіль три чіткі клювання, але жодне з них не увінчалося успіхом. Кілька разів спостерігалося й таке, що холоста атака в одного з нас одразу виливалася у реалізоване клювання в того, хто ловив поруч. Тут, вочевидь, спрацьовувала класика жанру — долов на зміні приманки.
Перевага джига над твічингом залишилася нез’ясованою
Ми й не приділили належної уваги твічингу, але, схоже, нічого не втратили. Тут і зараз ця тема просто не працювала — джиг «на дві голови» перегравав твічинг. Можливо, це пояснюється невеликим розміром щуки та її небажанням ганятися за великою здобиччю? Хоча, ми знаємо, що вже щурята по 200–300 гр. вагою хапають воблери завдовжки 6–8 см, що вже казати про 400-, 800-грамових особин. Загалом, причина явної переваги джига так і залишилася за кадром. Ну, й гаразд — наступного разу розберемося.
Найбільш комфортною була ступінчаста проводка без торкання дна
Серед проводок традиційно стабільно працювала ступінчаста, однак, виконувати її часом слід було без торкання приманкою дна. Просто на деяких ділянках перше ж опускання у придонний горизонт призводило до зачепа за водорості, і проводка виходила безнадійно зіпсованою. Найбільш комфортно вдавалося джигувати в районі приямків, проте там щука не особливо клювала, тому основні зусилля ми спрямували на облов прямих і лише злегка зарослих ділянок.
Закиди вздовж річки за течією виявилися виграшною тактикою
Через те, що ширина Грунь-Ташані зовсім скромна, а місця для повноцінної проводки й того менше, вельми доречними були закиди вздовж річки. Оскільки течія була помітна, однозначно виграшніше виглядали закиди за течією, а сама проводка, природно, проти неї. Таким чином, стадія падіння виходила досить протяжною, і контролювати приманку проблем не становило.
Компромісний комплект снастей виправдав себе
Зважаючи на те, що річка невелика, до підбору снастей довелося поставитися досить скрупульозно. Дуже не хотілося, використовуючи делікатні снасті, постійно обривати приманки на зачепах або при виважуванні, та й шанс зловити трофей завжди присутній. Водночас, використовуючи надмірно грубу снасть, легко можна було перетворити риболовлю на важку працю, вбивши все задоволення від процесу. І контролювати легкі приманки потужним спінінгом і товстим шнуром не тільки складно, а й неприємно. У мене компромісний комплект був такий: спінінг Battle Whip BW-TR77M тестом до 15 гр., шнур YGK G-Soul Upgrade X8 #0.6 (14 lb), котушка Daiwa Certate 2506.
Флюорокарбоновий повідець надійно захистив від зрізів
І наостанок хотів відзначити повідець із флюорокарбону. Саме його я використовував протягом усієї риболовлі. Приблизна кількість щучих клювань склала у мене не менше п’ятнадцяти, і жодна з них не закінчилася зрізом. Використовував, як завжди, флюр Seaguare діаметром 0,405 мм, довжина повідця близько 30 см.
Такою ось вийшла наша щуча риболовля на невеликій річечці. Усім позитиву, миру та відмінного клювання!
