Для комфортного лову карася рибалки обрали фарватер біля острова
Щоб більше не «паритися» (у прямому значенні цього слова) на цій нещадно палючій спеці при температурі 35°C і вище, вирішуємо з напарником докорінно змінити обстановку. Половити карася в комфортних умовах, з берега в тіні та прохолоді великих дерев на острові, біля якого проходить основний фарватер, по якому до морського вантажного порту міста Херсона заходять великі морські суховантажі. І глибина там досить пристойна, десь близько 8–10 м. Обговорили всі нюанси, що стосуються нашого виїзду на риболовлю, домовилися, де приблизно зустрінемося, бо напарник трохи затримається, і кожен почав готуватися до майбутнього виходу.
Дорога на риболовлю розпочалася рано вранці через пусте місто
Будильник задзвонив рівно о 4:00, встав, умився, одягнувся, перекусив, взяв рюкзак і вперед на першу маршрутку. Народу забагато, всі кудись поспішають: хто на роботу, хто на ринок, а хто, як і я, — на риболовлю. Ранковим містом маршрутка йде швидко, бо дороги порожні, ніхто не заважає, а на світлофорах жовтий. Переїжджаємо міст через річку «Кошова» та по Острівському шосе заїжджаємо в мікрорайон «Острів». Виходжу на зупинці «Заправка» разом із робітниками, які йдуть на суднобудівний завод. Одягаю рюкзак на плечі та вперед до місця свого призначення.
Рідкісні перехожі зустрічаються мені дорогою, швидше за все поспішають на роботу. Нарешті доходжу до зупинки «Гідропарк», куди маршрутки починають ходити на годину пізніше. Заходжу в зону відпочинку і по тротуару повз численні торгові точки, які ще зачинені, йду на міст, що з’єднує острів із материковою частиною. На мосту пара рибалок стоять із вудками, намагаючись щось спіймати. Проходжу повз, навіть не цікавлячись у них успіхами. Треба поспішати зайняти більш-менш перспективне місце, щоб було комфортно та зручно рибалити. Сходжу з мосту на берег і йду на протилежний бік острова. Колег по захопленню не видно, вибираю місце, яке мені до «душі». Місця вистачить на двох, бо треба потурбуватися і про свого напарника.
Для лову використовувалася оснастка з трьох пружин із кінцевим грузилом
Час 5:50 — час розпаковуватися, збирати снасті та ґрунтовно налаштовуватися на риболовлю. Сьогодні ловитимемо на три послідовно з’єднаних супутники з кінцевим грузилом. Розмір пружин: 3–4 см довжина, 15 мм діаметр, відстань між ними в оснастці — 10–15 см.
На верхівці кожної пружинки на короткому повідці довжиною 3–5 см один гачок №5–6 за старою нумерацією. До кінця оснастки кріпиться плоске грузило вагою близько 50 грам, щоб її не зносило течією. Встановлюю дві металеві стійки під «телескопи» довжиною 2,40 м, закріплюю на спінінгах дві котушки. На шпулі жилка 0,4 мм довжиною по 100 м, заправляю її в кільця на спінінгах і за допомогою вертлюга кріплю до неї оснастку. У пружини забиваю кашу з перловки, щедро присмачену макухою, на гачки насаджую по цілому червоному гнойовому черв’яку. Закидаю снасті перпендикулярно до берега метрів на 50–60, виставляю спінінги на встановлені стійки, злегка натягую жилку, щоб не було дуги й вішаю на неї дзвіночки. Останні більш чутливі до клювань, ніж тріскачки, тому я віддаю перевагу їм. Поруч зі спінінгами встановлюю розкладний стільчик, сідаю на нього, процес пішов, час 6:22. Полювання на карася почалося — вся увага на снасті!
Ранок радував красою Дніпра та першими клюваннями карася
Дніпро спокійний, хвилі немає, лише середина річки злегка брижить — розганяється легким ранковим вітерцем. Синява неба відбивається у чистій, прозорій воді річки, і від цього складається враження, що водичка така ж синя, як і самі небеса. Все прямо за класиком: «Чудовий Дніпро за тихої погоди…». Краса! На небі через обрій з’явилися перші хмари, вітерець починає набирати силу. На середині річки вийшла яхта з білими, наповненими вітром вітрилами, яка йде своїм курсом нагору проти течії. Ось один із дзвіночків здригнувся і злегка підстрибнув вгору, я одразу присунувся ближче до спінінгів і приготувався до чергового ривка «сигналізатора», але тривога виявилася хибною. Знову сідаю зручніше на своєму стільчику і продовжую милуватися красою ранкового Дніпра.
Перші карасі були спіймані, але риба часто сходила в траві
Нарешті на правому спінінгу жилка різко натягнулася, а дзвіночок підстрибнув вгору! Хапаю вудилище і підсікаю. Відчуваю на іншому кінці жилки метушню, хтось сидить. Не поспішаючи починаю виважування, високо піднявши вудилище, щоб риба не завела снасть у траву. Якщо вона зайде у водорості, то шансів вивести її звідти 50 на 50 — або схід, або удача. І ось перший позитивний результат, карасик у межах 200 грам на березі, фотографую та відправляю його в садок, який встановив ліворуч від вудилищ на металевій стійці.
Ліва снасть мовчить, час на годиннику 6:47. Забиваю кашею всі пружинки, оновлюю черв’яків та закидаю. Хвилин через 10–15 знову застрибав правий покажчик клювання. Підсікання, і відчувається, що інший кінець жилки хтось смикає — значить сидить. Акуратне виважування, і карасик аналогічного розміру займає своє місце в садку. Знову заправляю снасть, закидаю, встановлюю спінінг, сідаю на стільчик. Нарешті смикнувся лівий дзвіночок, я поклав руку на комель спіна і завмер в очікуванні, нерви напружені. І ось жилка засмикалася, дзвіночок застрибав, а я, схопивши спінінг, так сильно смикнув, що не втримався на стільчику і впав на спину.
Прибуття напарника зробило риболовлю веселішою
«Швидше тягни його, а то піде!», — чую позаду себе чийсь глузливий голос. Піднімаюся, дивлюся, а це прийшов мій напарник. Посміялися від душі, привіталися, і я став виважувати чергового, стандартного «Кіндрата» (як називає карася один мій добрий знайомий). Тепер риболовля буде веселішою, адже поруч «рідна душа» за захопленням. Поки напарник розбирав, налаштовував та виставляв свої снасті, спрацював правий спінінг, і я витягнув ще одного карася. Ось нарешті і мій напарник взявся до справи — лову того, кого БОГ послав. Клювання траплялися в інтервалі 10–15 хвилин, але риба ловилася на третій, четвертий раз. Багато сходів було через те, що риба заводила снасть у траву, і більша її частина там звільнялася від гачка.
Прохід суховантажу спричиняє хвилю та активізує клювання
А на самому початку десятої години почувся потужний гудок судна, це перший на сьогодні іноземний суховантаж, під керівництвом нашого місцевого лоцмана, по фарватеру прямує на рейд морського порту міста Херсона. Коли йде таке величезне судно — вода спочатку відходить від берега, а потім потужною хвилею повертається назад. І тут треба не позіхати, щоб не змило з берега все, що близько лежить до води.
Під час проходу таких великих кораблів дуже часто відбуваються хороші клювання. Видно, потужні потоки води від гвинтів судна піднімають із дна всю живність, чим риба негайно користується і хапає все, що їй трапляється. Через деякий час до нас на «вогник» зарулила дика качка зі своїм виводком, що складається з трьох каченят. Вони підпливли до нас так близько і зовсім нас не боячись, явно даючи зрозуміти, що хочуть їсти. Ми їх почали годувати хлібом, було дуже цікаво спостерігати за цими малюками. Вони хапали корм і відбирали його один в одного. Після годівлі ті чинно подалися додому у своїх качиних справах.
Під вечір клювання ослабло, але риболовля була вдалою
Тим часом клювало все рідше й рідше, і проміжки між клюваннями все збільшувалися. До 14 години вітер змінив свій напрямок та посилився. Лише зрідка якийсь із п’яти дзвіночків (три спінінги у мого напарника і два у мене) смикався і знову завмирав, нагадуючи нам про те, що ми знаходимося на риболовлі. Ближче до 16 години я зачепив карася, і ми вирішили закінчувати наш спільний захід та збиратися додому. Фотографуємо свій улов, збираємо та складаємо снасті. Все, риболовля закінчена!
Що можна сказати про минулу риболовлю? Задоволення, як завжди, — море! Сонце нам абсолютно не заважало, бо ми весь час перебували в тіні дерев, і від вітру нас захищали густі зарості кущів. Ні ґедзів, ні комарів я особисто не бачив і не відчув на собі жодного укусу. Шкода, вітерець нам трохи зіпсував клювання, але й так ми спіймали по два з лишком кіло. Ми й порибалили, і добре відпочили морально та фізично.
Усім ні хвоста, ні луски та мирного неба над головою!
No comment