Нахлист не обмежується естетикою закидів, включаючи ефективні німфові методи
Для багатьох рибалок, які не ловлять на штучну мушку, нахлист асоціюється із дальніми і красивими закидами кольорових шнурів. Саме ось ці замислуваті петлі і змушують їх насолоджуватися естетичним процесом. Але варто зрозуміти, що одними лише закидами нахлист не обмежується. Зважаючи на те, що штучні мушки бувають різних категорій, відповідно і ловити на них можна по-різному.
Безперечно, найкрасивішим вважається саме вудіння на суху мушку, коли імітація одноденки чи веснянки плавно лягає на бурхливі хвилі і вже за мить зникає у пащі голодної риби. Але окрім цього є й інші методи, які на думку нахлистовиків-класиків поступаються в естетиці сухій мушці, однак при цьому мають свої переваги і свою красу. Одним з таких методів є німфове вудіння з використанням довгого французького підліска.
Ера вольфраму дозволила нахлисту вийти за межі аристократичної естетики
Взагалі, слід зрозуміти, що класичний нахлист розвивався за допомогою сухих та мокрих мушок. І лише у другій половині ХХ століття, уперше почали застосовувати німфи — імітації комах, які живуть і рухаються на дні водойми. Відповідно, для виготовлення німф були необхідні важкі матеріали, що дозволили б приманці швидко опуститися на дно. Спершу для цього використовували свинець, зараз же триває ера вольфраму. З розвитком нахлистової промисловості з’явилися вольфрамові голівки, за допомогою яких вдавалося не лише опускати мушку на дно, але й робити це швидко. А якщо зважити на те, що ловити рибу доводиться у бурхливих ріках з потужною течією, цей фактор відіграє ключову роль.
Саме вольфрам і сприяв тому, що нахлист вийшов за межі середовища англосаксонських аристократів, одягнених у високі гумові чоботи, твідові костюми, картаті сорочки і метелика. Сучасний нахлистовик готовий до будь-яких умов. По-перше, він підкований у плані ентомології, по-друге, має в своєму арсеналі різноманітні снасті і мушки. Наприклад, коли починається вечірній виліт комах, він тримає в руках гнучку вудку третього класу з еластичним шнуром, конусним 9-футовим підліском і змащену флотантом суху мушку. А коли перед ним ріка, де не видно сплесків риби, він береться за «швидку» і довгу (від 10 футів) вудку з німфами.
Французький німфовий метод визнаний найкращим для лову VIP-риби
Монтаж при цьому може бути «словацький», «чеський», «польський», «новозеландський» тощо. Але самі ж чехи — справжні майстри сучасного нахлисту, удосконалили власні навики за допомогою французької школи. Таким чином, їм вдалося скомбінувати усе найкраще і запропонувати Європі (Новий світ до євронімфінгу ставиться доволі скептично) французький німфовий метод. Результати перевищили усі сподівання, а ті, хто осягнув тонкощі цього способу, ніколи не повернеться додому без риби у фотоапараті.
Отже, спробуємо розібратися, що потрібно для того, щоб ловити форель, харіуса, головня, марену, підуству тощо (саме вони є VIP-клієнтами «французів») за допомогою модного на сьогодні способу.
ЧАСТИНА І. СНАСТІ
Для «французького методу» потрібна довга (від 10 футів) та «швидка» вудка
Насамперед, слід усвідомити, що це задоволення не з дешевих і хоч-не-хоч, але солідних фінансових вливань таки потребує. Для французького методу підійдуть спеціальні «німфові» вудки третього-четвертого класу, із швидким ладом. Одразу ж зауважу, що «швидкість» таких вудок є дуже важливою, адже коли доведеться ловити у вітряну погоду на мікронімфи, ніяка інша снасть не врятує. За рахунок пружної будови, з’являється можливість «пробити» вітер і покласти практично невагомі німфочки туди, куди слід. Як уже говорилося вище, вудка має бути довгою. Якщо місцем вашої постійної риболовлі є невеликі річки, можна починати від 9-и футів, але не коротше! А взагалі, чим довша вудка — тим краще. Найоптимальнішою вважається довжина 10 футів і два дюйми, плюс-мінус кілька дюймів.
Порада: Правильні вудки слід шукати на польських та чеських нахлистових сайтах. Бюджетні варіанти можна знайти серед продукції чеської фірми Hends. Топові моделі від Sage, Scott та Hardy коштують 500-900 євро.
Котушка має бути якісною, оскільки гальма важливі для трофейної риби
Котушка для французького методу повинна бути якісною і з добрими гальмами. Хоч це і здається очевидним, досвід підтверджує, що на річках, де трапляються трофеї, неякісна котушка може підвести. Наприклад, під час боротьби з великою струмковою фореллю на річці Дунаєць неякісна котушка ледь не призвела до втрати риби через неможливість зафіксувати гальма.
Шнур кріпиться до підліска за допомогою надійної обмотки
Для французького способу нахлистовий шнур практично не використовується, але на котушці він все ж має бути намотаним, зокрема і для балансу снасті. Окрім цього, шнур врятує під час боротьби з сильним суперником, адже сам французький підлісок не безкінечний.
Монтаж шнура і підліска: Оскільки фабричні петлі ненадійні, автор радить використовувати ефективний, хоча і не дуже естетичний, спосіб: скласти шнур і підлісок докупи на 10–15 см, після чого щедро обмотати монтажною ниткою (можна просочити лаком для нігтів). Такий монтаж є практично «мертвим» і перевірений на практиці.
Необхідно купувати спеціальний конусний французький підлісок без «пам’яті»
Нарешті, розглянемо сам французький підлісок, довжина якого сягає від 9 до 12 метрів. Цей підлісок конусного типу, але головна його перевага у тому, що він не має «пам’яті». Якщо ж «пам’ять» з’явиться, її можна усунути за допомогою спеціального інструмента — вирівнювача підлісків.
Спроба виготовити такий підлісок самому з повідків різних діаметрів призведе до того, що вузли будуть заважати ковзанню жилки між кільцями вудки. Найкращими підлісками вважаються Camou від Hends.
Чутливий індикатор та правильний діаметр повідців збільшують улов
Наступним необхідним елементом нахлистової снасті є індикатор. Фабричні помаранчево-салатові індикатори від Hends вважаються найкращими завдяки вдалому фарбуванню, що допомагає бачити їх на воді у будь-яких умовах освітлення.
Французький метод передбачає використання двох німф, отже потрібно навчитися правильно в’язати вузли і створювати підвісні повідці.
- Діаметр повідців: Залежить від умов. Для великих річок з крупною фореллю основний повідець — не тонший за 0,16 мм, відвідний — 0,14 мм. Для малих річок із харіусом підійдуть 0,12 мм, а при чистій воді — 0,10 мм та 0,08 мм.
- Довжина повідців: Для малих і мілких річок загальна довжина снасті від індикатора до нижньої німфи — в районі метра. Взимку доцільно продовжувати снасть на два-три метри, оскільки довша снасть загальмовує рух німф, даючи рибі час «роздивитися».
ЧАСТИНА ІІ. ТЕХНІКА І ТАКТИКА
Складність французького методу полягає у необхідності тримати вудку витягнутою рукою
Для того, щоб повноцінно відчути смак французького методу, необхідно мати сильну руку (ліву чи праву — неважливо). Справа в тому, що у цій методиці вудка є продовженням руки, тому потрібно звикнути до того, аби під час проводки тримати її максимально витягнутою, причому трішки вище, ніж паралельно до води. Ловити з витягнутою рукою складно, але це допомагає зробити правильну проводку.
Порада для уникнення травм: Щоб рука менше втомлювалася, потрібно використовувати легкі вудки низьких класів та чітко збалансовані котушки.
Найкраще застосовувати метод на швидких річках з кам’янистим дном
Для французького методу найкраще підійдуть швидкі і не дуже глибокі річки з кам’янистим дном. На гірських річках цей спосіб є абсолютно найефективнішим.
Місця лову: Насамперед потрібно знайти перекати з приямками — це улюблені місця харіуса. Не варто ловити на продовгастих неглибоких ділянках з одноманітною течією. Харіус може скупчуватися або на початку, або на кінці перекату, або ж на виході з ями. Нахлист — це завжди пошук.
Накопичення досвіду: Досвідчені нахлистовики ведуть записи (блог, блокнот) з деталями кожної риболовлі (річка, погода, активність риби, робочі мухи) для аналізу та полегшення роботи.
Саморобні мушки, сиуетність та контрастні кольори підвищують ефективність
Дуже важливим, хоч і не визначальним, елементом німфового лову є мушки.
- Власні мушки: Куплені мушки ніколи не принесуть бажаного ефекту, оскільки невідома якість матеріалів та надійність в’язання. Лише приманки власного виготовлення принесуть задоволення та відчуття гордості.
- Силуетність: Основна ідея — силуетність (максимально тонке тіло). Гірська риба віддає перевагу німфам із максимально тонким тілом, а не об’ємним приманкам.
- Забарвлення: Найбільше форелям та харіусам подобаються німфи чорного кольору з червоним вкрапленням, коричневі, насичено-зелені. Періодами працюють мушки з яскраво-помаранчевими чи яскраво-рожевими тораксами («грудкою» німфи). Коли вода брудна, найкраще працюють мушки з чорного тіла, яскраво-чорного торакса та зі срібним вольфрамом на голівці. Для літа і осені добре працюють мушки з мідними голівками.
Правильна проводка і маскування є ключовими для успіху
Разом з німфами ключову роль в загальному результаті дасть проводка.
- Тонкощі проводки: Важливо провести німфу максимально близько до дна, не зачепившись за перепони. Лише з досвідом можна визначити який діаметр голівки підійде під конкретну течію і яку довжину повідців потрібно використовувати.
- Маскування: Французький спосіб нерідко нагадує метод короткої німфи, коли рибу ловлять практично під ногами. Досвідчений нахлистовик бачить, до якого перекату чи каменя потрібно підповзати, або де можна просто стати і завмерти. На змаганнях переважно ловлять зігнувшись чи присівши.
Нахлист — це постійний розвиток і розгадування задумів риби
У цій статті я спробував викласти свої погляди на німфове вудіння французьким методом на карпатських річках. Попри те, що вже п’ять років я намагаюся осягнути це мистецтво, у мене залишаться ще безліч питань та нерозгаданих квестів. Мені дуже цікаво рибалити у складних умовах, найбільше тоді, коли брудна вода і умови для нахлисту не прийнятні. Але в таких ситуаціях росте рівень та майстерність, особливо коли вдається розгадати задуми риби, знайти її і переконати скуштувати свіжу мушку.
No comment